Новини

Семиразова чемпіонка світу Анна Беженар: «На мою думку, успіх – це спорт!»

Текстова версія інтерв‘ю Анни Беженар у програмі «Фейс Контроль»:

«Її називають Ван Дамом у спідниці. Вона – багаторазова чемпіонка України, восьмиразова чемпіонка Європи та семиразова чемпіонка світу з панкратіону. А ще їй під силу і рукопашний бій, і карате, і навіть бої без правил. У 2014 на церемонії «Герої спортивного року» вона отримала звання «Кращої спортсменки України з неолімпійських видів», а міжнародна федерація боротьби тричі визнавала її найкращою панкратіоністкою планети.

Вона – заслужена майстриня спорту України. І саме вона – героїня програми Face Control. Вітайте! Непереможна Анна Беженар.

Анна, рада вас вітати. Ви у світі єдиноборств вже 20 років. Як ці роки змінили ваше життя?

Добрий день, Марто! Спорт взагалі змінив моє життя кардинально. Якби я вчасно не потрапила до спорту, напевно, ми би з вами наразі не розмовляли. Завдяки спорту я відвідала багато країн, представляла нашу державу у таких провідних, топових, країнах, як Китай та Японія.

Не жалкуєте, що не стали гімнасткою?

Так, справді, мій перший вид спорту, в якому я себе спробувала, була художня гімнастика. Можливо, завдяки спорту або просто життя так підштовхнуло, я навчилася ні про що не жалкувати. Поганий вчинок – добре, так вже буде, понесу за нього відповідальність. Гарний вчинок – супер, класно, я задоволена.

Розкажіть про свої татуювання та їхнє значення.

Усі тату, які я маю, несуть певний сенс для мене. Наприклад, тату «Ты всегда рядом со мной» присвятила найріднішій людині – діду. Завдяки йому я потрапила в єдиноборства. Він завжди говорив, поки я є, ніхто тебе не образить. Але колись мене не буде, ти маєш вміти за себе постояти. Маю також тату у вигляді знаку «Дружба». Воно пов‘язане з моєю близькою подругою, з якою ми колись зустрілися завдяки спорту. Саме спорт нас здружив, сколотив. Ми завжди один за одного стоїмо, навіть попри те, що живемо в різних містах.

Маю ще декілька татуювань на своєму тілі. Всі вони присвячені комусь, чомусь або якійсь конкретній події у моєму житті. Не вважаю доречним робити їх для краси, це тимчасова краса. А подія запам‘ятовується на все життя.

Яка для вас мотивація у спорті?

Мотивацією є мрія. Коли у дитинстві я прийшла до Ігоря Юрійовича Наконечного, я йому одразу заявила, що хочу бути чемпіонкою і мені все одно, хто і що буде говорити. Це була моя мрія. До своєї мрії я йшла досить багато років. Переступала і обходила чимало перешкод. Було пролито немало крові, поту, сліз. Але я стала чемпіонкою світу. У 2010 році я стала чемпіонкою Європи у двох розділах (у традішн і фул). Це мотивувало мене рухатися уперед. Найлегше – стати чемпіонкою. Найважче – втримати свій титул.

Чи є у спортсменів погані звички? І які, наприклад, ваші?

Ну, я люблю запізнюватися. Якщо у мене немає тренувань з дітьми, а особисто мої - я завжди спізнюся (посміхається). Тому що я маю прийти точно о 18.30 або о 18.35. Я знаю, що мені треба на тренування, я бачу час. Я можу вийти о шостій годині вечора, але під час короткого шляху до зали можу когось зустріти, можу задивитися на щось, задуматися – тобто не поспішати, тому що маю час. Але однаково запізнюся.

Про вас дуже гарно відгукуються як про тренера. Що порадите початківцям, аби обрати собі наставника так, щоб він провів їх до п‘єдесталу?

Тут залежить не тільки від тренера, але й від спортсмена. Вважаю, що спортом має займатися кожна дитина. Інколи до нашої зали приходять 15-річні хлопці, які підтягнутися чи віджатися не можуть. Тому що просиділи за партою чи у телефоні. Батьки не дали їм можливості проводити свій вільний час у спорті. Краще відправляйте їх до будь-якої спортзали. Там вони познайомляться з іншими дітьми, буде інша компанія, з якою вони гулятимуть разом – і це прекрасно. Батьки мають підтримувати дітей у спорті. Це важливо. Навіть якщо не все виходить у дитини, добре, що вона прийшла до зали. Сьогодні дитина може програти, завтра теж, навіть через місяць. Але за півроку-рік вона стане мужньою, проявить свій характер. Спостерігала особисто, як дівчатка проявляють характер більше, аніж деякі хлопці. Так, деякі не можуть битися з дівчатами. Але на це я завжди говорю, що якби хлопці так ставилися до мене, то я б не мала того, що маю зараз.

І наостанок, що для вас є успіх?

На мою думку, успіх – це спорт!»

Прес-служба Федерації панкратіону України