Новини

Наставник збірної Києва Алексан Мхітарян: «Однаково радію кожній звитязі своїх вихованців»

Федерація панкратіону та грепплінгу м. Києва поспілкувалася зі старшим тренером збірної міста Києва Алексаном Гагіковичем Мхітаряном. Ми радо викладаємо це інтерв’ю на нашому сайті.

Звичайно, першим, чим поцікавилася прес-служба столичної федерації, було про те, як спорт з’явився у житті Алексана.

– За яких обставин потрапили у спорт?

– У спорт мене привела мама. У 1992 році я прийшов в секцію самбо і дзюдо до заслужених тренерів України Леоніда Радзієвського та Андрія Парталяна. У 2004 році довелося піти зі спорту у зв'язку з проблемами з серцем і я почав тренувати дітей.

З панкратіоном моє знайомство розпочалося в 2009 році, сюди мене привів мій друг і нинішній колега Володимир Яловцев. Рік потому, у 2010 році, я виграв Кубок України і поїхав на чемпіонат Європи до Польщі, де посів друге місце. В 2011 у фіналі Кубка України я поступився у фінальній зустрічі чемпіону світу з панкратіону сумчанину Олександру Сіталу, тому не зміг відібратися на чемпіонат Європи і вирушив на Кубок світу в Угорщину, де став першим.

Після цього я вирішив тільки тренувати, тому що дуже важко поєднувати тренерську роботу і виступи на змаганнях.

--------------------------------------------

За плечима в героя інтерв’ю досить насичене спортивне минуле, він є майстром спорту міжнародного класу з панкратіону, але, як було сказано вище, вирішив не продовжувати кар’єру спортсмена, а повністю присвятити себе тренерській роботі.

– Як давно почали свою тренерську діяльність?

– Тренувати дитячі групи я почав у 2003 році.

– Чи зможе успішний в минулому спортсмен реалізуватися як тренер?

– А чому ні? Звичайно, зможе! Але може бути і навпаки, скільки успішних тренерів, які не досягали великих результатів на змаганнях, коли були спортсменами... Головне, що б він, тренер, вмів аналізувати, добре знати фізіологію спортсмена і правильно організувати тренувальний процес.

---------------------------------------------

Окрім того, що Алексан Мхітарян є наставником столичних борців, він також готує спортсменів у стінах спортивного клубу «Спарта». Тож найголовніші успіхи наставника пов’язані з вихованцями саме цього СК.

– Найзначущі події для вас як для тренера?

– Багато моїх вихованців завойовували медалі на всеукраїнському та міжнародному рівнях, дуже часто гімн України звучить в різних країнах, на чемпіонатах світу та Європи, завдяки спортсменам СК «Спарта».

Але не всі вони починали з нуля, багато хто приходить вже з борцівською або ударною базою. Тому, напевно, найбільш значущі перемоги – це перемоги тих, кого ти провів за руку з перших кроків у спорті. Я б виділив кілька таких спортсменів: це брати Цюцюра – Максим (багаторазовий призер і переможець чемпіонатів Європи серед дорослих) та Юрій (чемпіон Європи серед юнаків), Володимир Кругляковський (чемпіон світу серед юніорів), Іван Расюк (багаторазовий призер світу серед молоді). Також радує успіхами Олександр Горбик (срібний призер чемпіонату світу серед школярів).

А взагалі я однаково радію кожній звитязі своїх вихованців на різних змаганнях.

--------------------------------------------

Цікавим видався погляд старшого тренера збірної міста Києва на подальший розвиток панкратіону на теренах нашої держави та у світі.

– Які шляхи розвитку та популяризації панкратіону в України ви вважаєте актуальними?

– Вважаю, що панкратіон необхідно внести в шкільну програму, в програму підготовки силових структур, до навчального процесу ВНЗ, централізовано створювати секції в районних центрах та селах.

– На вашу думку. яке майбутнє очікує наш вид спорту?

– Майбутнє панкратіону я бачу виключно на Олімпіаді. Він був на античних Олімпійських іграх, повинен бути і зараз!