Новини

Голова Хмельницького осередку ФПУ Г.Домбровський: «Підросло покоління, виховане виключно у специфіці панкратіону й грепплінгу»

У цій статті представляємо Хмельницький обласний осередок панкратіону, який працює в регіоні з 2004 року. Розповісти про життя-буття місцевої організації ФПУ попросили президента Федерації панкратіону і грепплінгу Хмельницької області Геннадія Домбровського: 

Геннадій Владиславович, позаду вже 16 років роботи нашої організації на Хмельниччині. Розкажіть, будь ласка, як розвиваються панкратіон і грепплінг на регіональних теренах?

– Усі наші осередки в області роблять посильний вклад у розвиток нашої спільної справи. Зазначу, що безпосередньо у місті Хмельницький працюють ФСТ «Динамо», академія ММА Damask, спортивний клуб «Новатор». У Красилові активно працює спортивний клуб з грепплінгу «Красилів». У Шепетівці є філіал динамівського товариства, а також спортклуб Battle Wolf. У Кам‘янець-Подільському є клуб «Ураган». Також є спортивна секція у районному центрі Деражня. Всі ці клуби плідно працюють, займаються підготовкою спортсменів. Вони працюють на результат.

Також ми ставимо їм завдання розвивати суддівський корпус. Це важливий фактор розвитку обласної федерації. Наші судді постійно працюють на чемпіонатах України.

Але, звичайно, у всіх у нас головне завдання – виховати національно-патріотичне молоде покоління.

А чим більше цікавляться – панкратіоном чи грепплінгом? І чим взагалі, на вашу думку, приваблюють наші види єдиноборств?

– Спочатку відповім на другу частину питання – чим приваблюють. В першу чергу, завдяки нашому потужному керівництву, в особі Олександра Петровича Мандріка, який надає нам чіткі меседжі: що робити, де робити, як робити, з ким працювати. У нас гарна організаційна форма. Немає недисциплінованості. Усе згідно з регламентом і завжди вчасно. Це приваблює. Адже, кажімо відверто, у багатьох федераціях немає такої дисципліни, порядку, по-справжньому приємної робочої спортивної атмосфери. І це, першочергово, їх приваблює.

До того ж, наші змагання розпочинаються гарним організованим відкриттям, нагороджуємо красивими призами, функціонує чітке суддівство. Це відбувається з подачі Олександра Петровича. І це призвело до того, що до нас самі дзвонять суміжні федерації і цікавляться нашими змаганнями. Тобто постійними учасниками наших обласних змаганнях є представники інших федерацій, як-то джиу-джитсу, мма, дзюдо та самбо.

А от що більше цікавить – це досить риторичне питання. Не можу сказати, що більше цікавить. Хоча, напевно, за кількістю учасників – грепплінг. Тому що у панкратіоні є своя специфіка: удари ногами, руками. А наприклад, для представників дзюдо, самбо, вільної боротьби – це важко опанувати одразу, тому вони, зазвичай, розпочинають з грепплінгу. Там, де їм більш-менш схожа техніка. Але найцікавіше те, що спробувавши себе на змаганнях у грепплінгу, вони починають цікавитися панкратіоном, починають відпрацьовувати техніку ударів руками і ногами.

Тому, вважаю, приваблює все. Коли змагання відбуваються упродовж двох днів (один день – панкратіон, другий день – грепплінг), і грепплери бачать змагання з панкратіону, це починає їх захоплювати. Навіть я у своєму віці (сміється) не можу всидіти спокійно на стільці, спостерігаючи за гарним двобоєм. А молодь тим більше, в них адреналін. Ми даємо можливість, нікого не обмежуємо. Але, звісно, даємо час на підготовку, щоб не було травм.

Позаду молодіжно-юніорський Чемпіонат України 2020 та Кубок України серед дорослих. Як ви оцінюєте виступ хмельницьких спортсменів?

– Вважаю, що ми дуже непогано виступили. Наші спортсмени у змаганнях з грепплінгу виграли приблизно 30 медалей, з них третина – золотих. У панкратіоні – трохи менше. Але хотів би відзначити, враховуючи мій чималий тренерський стаж, що з кожним роком росте рівень. Якщо, наприклад, раніше представники інших єдиноборств (наприклад, вільної боротьби), маючи за плечима 5-6 років тренувань, могли виступити на наших змаганнях і стати призерами, то на сьогодні це вже не факт, що хоча б дістануться медалей. У нас вже підросло покоління грепплерів, які ніколи не займалися іншими видами єдиноборств, а лише грепплінгом та панкратіоном.

Наведу приклад. На минулорічний чемпіонат України, який проходив у Харкові, від нас поїхав хлопець, який дуже давно займається вільною боротьбою. Я, відверто скажу, сподівався, що у фіналі до 100 кг він буде однозначно. Але пролетів, посів восьме чи дев’яте місце. А за два місяці він виступив на Чемпіонаті України з вільної боротьби (нагадаю, це олімпійський вид) і посів друге місце. От раніше я би сказав, що призер чемпіонату України з вільної боротьби – це 100% призер чемпіонату України з грепплінгу. Але тепер я цього вже не скажу.

Завдяки нашій спільній роботі, всіх тренерів і фахівців в Україні, піднявся рівень змагань. Підросло покоління, яке готується виключно у специфіці грепплінгу й панкратіону. Вони вже знають і відчувають тонкощі наших видів. Їм байдуже, боротися з майстром спорту з вільної боротьби чи з кимось іншим. Вони вже ментально грепплери. За 16 років виросли суто наші спортсмени.

Чи представлена Хмельниччина у збірній країни?

– Так. За результатами 2020 року вісім-дев’ять чоловік є кандидатами у збірну або є членами збірної, зокрема дорослої. Нагадаю, що на останньому Чемпіонаті світу, який відбувався в Баку, на рахунку хмельничан – дві золоті й одна срібна медалі серед юніорів.

2020 рік нам запам’ятається роком спортивного локдауна. Як живе і тренується спортивна Хмельниччина в карантинний період?

– Так, наразі триває досить непростий період. Розпочну свою відповідь з опису ситуації в регіоні. У нас на Хмельниччині є штатні посади тренерів з панкратіону та грепплінгу. Вони працюють на цих посадах у ДЮСШ «Динамо», отримують стабільну заробітну платню. Але більшість тренерів працюють на так званій самоокупності. В умовах карантину відвідуваність залів стала меншою в рази. І це негативно відображається на майновому положенні тренерів. Вони можуть почати задумуватися, а чи варто цим займатися. Тому головним завданням, яке я собі поставив на початку карантину як президент Федерації грепплінгу та панкратіону Хмельницької області, відшукати фінансові ресурси, щоб мінімізувати їхні втрати у зарплаті. Це стосувалося всіх тренерів, які працюють на Хмельниччині. В першу чергу, ми взяли на себе виїзди, харчування, проживання і участь у змаганнях для збірної області. Нам вдалося зберегти тренерський склад.

Щодо тренувань, потрібно розуміти, що є страх у багатьох батьків. Однак 70% дітей продовжують регулярні тренування. Наприклад, під час заборони працювати у залах, ми проводили тренування на вулиці. На крайній випадок залишалися онлайн-тренування. Головне, щоб діти і батьки відчували, що ми з ними на постійному зв‘язку, ми контролюємо ситуацію, відстежуємо їхню фізичну підготовку. Батьки стали нашими найбільшими союзниками, тому що коли діти сиділи вдома, це була для них трагедія. Діти постійно перед комп’ютерами і гаджетами. Тому радо підтримували будь-які пропозиції від нас стосовно тренувань.

Наголошу, що ми в постійному контакті з батьками. Розуміємо, що для більшості спорт закінчується після школи або інституту. Тому хочемо, щоб від нас вони також отримали великі елементи виховання. Щоб вони з величезним задоволенням згадували свої тренування, приводили потім своїх дітей. Це постійна логічна робота.

Прес-служба Федерації панкратіону України